В полушаге от весны, в полушаге - вечность.
Разве может жить душа после смерти где-то?
Или, думаешь, что ты не умрешь во веки?
Но подумай, прежде чем мне давать ответы.
Взвесь, как следует, все сам,
Не бери подсказки,
И не вздумай сам себе
Рассказывать ты сказки.
Где-то там, во глубине чувств своих и мыслей
Ты ведь знаешь, что тебе не уйти от истин.
Как не думай, не крути, а итог подходит
Жизнь сегодня вновь тебе тему ту заводит:
Путь один. И смерть одна, значит нет другого
Выбора у тебя, как принять Благого.
Он - Христос и Он же -Жизнь
Он и суд проводит.
Не страшит такая нить
Размышлений новых?
Татьяна Шефер,
Омск, Россия
член церкви Евангельских христиан баптистов, служу в Воскресной школе, замужем, двое детей, муж и старшая дочь также являются верующими e-mail автора:riglig@rambler.ru
Прочитано 3960 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
